Середа, 22.11.2017, 22.18.28
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Цікаві статті [19]
Новини протопресвітерства [19]
Новини парафії [70]
Церковне життя [58]
Мудрі думки [2]
 
Головна » 2010 » Липень » 12 » 12 липня вшановуємо пам'ять святих апостолів Петра і Павла
13.50.04
12 липня вшановуємо пам'ять святих апостолів Петра і Павла

Апостоли Петро й Павло: різні шляхи до однієї мети

Святі первоверховні апостоли Петро й Павло виявляють наочний приклад, якими різними можуть бути шляхи людини до Бога. Про апостола Петра знаємо, що був він простим рибалкою, що закидав мережі свої в озеро Галилейське. І був, разом із братом своїм апостолом Андрієм, якого Церква йменує "Первозванним", покликаний Господом до апостольства на самому початку земної проповіді Христа. Йому, а разом з ним й іншим учнями, Христос сказав, що з ловця риб стане він ловцем людей. Петро був одружений, і спочатку ім'я його було Симон. Христос дав йому нове ім'я, "Камінь", що мовою арамейською звучало "Кефас", а грецькою - "Петрос". Ім'ям цим Господь підкреслив твердість віри апостола, якого у нас називаємо Петро. Тому Господь і сказав йому: "ти - Петро, і на цьому камені Я створю Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її" (Мт. 16, 18). І Петру Христос вручив "ключі Царства Небесного", давши йому право "в'язати й розв'язувати", тобто прощати або не прощати людські гріхи. Право, що потім було вручено всім апостолам, а через них і всім архіпастирям і пастирям Церкви Христової.

Новий Завіт приводить багато прикладів надзвичайного стану Петра серед апостолів, але й вказує на його раннє нерозуміння месіанського покликання Христа. Два рази Христос вимовляє вогненні слова закляття: "Відійди від Мене, сатано". У перший раз - дияволові, що намагається спокушати Його в пустелі. У другий раз - апостолові Петру. Щойно сказав Христос Петру, що йому Він вручає "ключі Царства", і почав відкривати учням тайну Свого майбутнього розп'яття. Так це збентежило вразливу уяву Петра, що він почав відговорювати Спасителя від майбутніх страждань: "Будь милостивим до Себе, Господи!". Отут Христос відповідає й на цю, людську, спокусу тими ж словами, якими відповів на диявольську спокусу: "Геть від Мене, сатано! Ти Мені спокуса, тому що думаєш не про те, що Боже, але що людське" (Мт. 16, 22-23).

Євангеліє, як і книга Діянь апостольських, так яскраво описує людську пристрасність Петра, що переплітається з його святістю. Він ревно запевняв Христа у своїй вірності Йому аж до смерті з Ним. І через короткий час тричі відрікається від Нього: "Не знаю Чоловіка Цього!". І по Воскресінні він так само тричі сповідає любов свою до Воскреслого Христа, і несе проповідь Євангелія у світ, будує Христову Церкву й вмирає мученицькою смертю за Христа.

А апостол Павло не тільки не був покликаний Христом до апостольства під час земного життя Христа. Він навіть і не знав Христа. Але знав про Його навчання й про учнів. І ненавидів їх з усієї глибини своєї безмежної відданості дохристиянським юдейським традиціям. Павло народився в місті Тарсі, а вмер мученицькою смертю в Римі, приблизно в 67 році по Різдві Христовому. Був римським громадянином, успадкувавши це підданство від батька. Був затятим прибічником юдейської фарисейської школи. Релігії його навчав знаменитий єрусалимський рабин і вчитель Гамалиїл. За професією був ремісником - робив намети. Будучи юним, не тільки був присутній при вбивстві першого християнського мученика апостола й архидиякона Стефана, але цілком підтримував жорстоке побиття Стефана каменями. Про Стефана в книзі Діянь апостольських сказано, що був він людина, "сповнена віри й сили, робив великі чудеса й знамення в народі". Ті, що слухали його проповідь, "дивлячись на нього, бачили обличчя його, як обличчя Ангела". Тому у хвилину мученицької своєї смерті Стефан бачив "небо відкрите, і Сина Людського, Який стояв праворуч Бога".

Павло ж, що у той час ще називався Савлом, стеріг одяг убивць мученика. Старанності його в переслідуваннях того, що він уважав злою єрессю, переслідуваннях християнства, не було межі. Але межа виникла, і не в результаті зміни переконань у віруванні Савла, але по недоступній волі Божій. Осяяння відбулося не поступово. По дорозі в Дамаск, куди Павло направлявся для подальших переслідувань і знищення християн, відбулася його зустріч із Христом. Зустріч зовсім раптова. Савло розповідає про цю зустріч: "у дорозі опівдні, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною. Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: "Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою." А я озвався: "Господи, хто ти?" Господь же сказав: "Я - Ісус, якого ти переслідуєш." (Дії. 26, 13-15).

Так відбулося найчудовіше навернення у духовній історії людства. Навернення настільки радикальне й корінне, що відразу затятий гонитель християн устав з запорошеної дороги великим апостолом, великим проповідником і сповідником Христова Євангелія.

"У домі Отця Мого обителей багато", - сказав Христос. Виходить, і безліч шляхів може вести до цим багатьох пристановищ. Кожен шлях відмінний від іншого. Як яскраво це підтверджується життєвим шляхом святих апостолів Петра й Павла. І як близькі вони один одному, незважаючи на всю гадану відмінність їхніх шляхів. Близькі, тому що шляхи їх ведуть і привели до однієї мети - до дому Небесного Отця.

Категорія: Церковне життя | Переглядів: 667 | Додав: Panzerjager | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
© Парафія св. Василія Великого УГКЦ м. Житомира 2017

Наше опитування
Я переглядаю цей сайт
Всього відповідей: 407

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук


Каталог україномовних сайтів