Вівторок, 21.11.2017, 12.07.13
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Цікаві статті [19]
Новини протопресвітерства [19]
Новини парафії [70]
Церковне життя [58]
Мудрі думки [2]
 
Головна » 2011 » Грудень » 14 » Дорога Різдвяного посту
15.08.06
Дорога Різдвяного посту

Скільки не говорили ми про те, що піст має два крила: тілесне й духовне, все одно, більшість наших запитань у цьому часі про те що їсти, коли їсти й чому не їсти.

Любимо тіло, просто обожнюємо. Пестимо його, мазями й пахощами підживлюємо, модним одягом і коштовностями прикрашаємо….

І добре робимо!

Бог людину гарною створив. Тільки от має людина дві складових, крім тіла Господь дав ще й душу, не менш прекрасну. І якщо гармонії між тілом і душею не буде, то й краси не залишиться. У цьому світі тебе люди любити не будуть, тому що душа гнила, і в "тому" не приймуть, кому серед райського творчого блаженства брудна й мерзенна душа потрібна? 

Саме для того й благословила Церква протягом року чотири багатоденних пости, щоб відновити гармонію тіла й душі й жахіття поділу між ними ліквідувати.

 Неможливо в практиці поспу розділяти тілесне й духовне. Можна благополучно прожити на хлібі й воді різдвяну чотиридесятницю, схуднути й очистити організм від шлаків, стати статним і гнучким, вразити колег по службі й придбати нових шанувальників, але в підсумку втратити себе як людину. Адже колеги по службі відвернуться, а шанувальники зникнуть, коли із прекрасного тіла почне струменіти сморід неочищеної душі… 

Тіло переобразиться і стане гідним зустріти народжену дитину Христа лише тоді, коли його усмириш постом і обмиєш молитвою покаяння. Дивовижне це преображення! Воно навіть ім'я має біблійне - "біліше від снігу". Не біліше білого й не чистіше чистого, а яскравіше й прекрасніше блискучого на сонці першого снігу. Його колірного визначення і у мові нашій не існує, так само, як не можемо ми мовою людською райське життя описати. Тільки псалмопівець Давид і зміг визначити: "біліше від снігу".

Отже, піст відновлює в людині - людське, з'єднує внутрішнє й зовнішнє, але це, аж ніяк, не означає, що для всіх має бути єдине правило й абсолютно рівний регламент.

Різні ми всі. І по силі. І за духом. Хрест у кожного свій, та й таланти за чисельністю не однакові. Саме тому самостійно звалювати на себе надміру, як і обмежувати "у подвигах посту" не потрібно, та й небезпечно.

Небезпечно тому, що через самочинну старанність до аскетизму і монашого посту за канонами афонської обителі минулих століть, стоїть горде "я зможу" і перебільшення власних сил. Звичайно це закінчується зривом не тільки встановленого самим собою постового правила, але й усього посту в цілому. Розчарування в собі в переважній більшості випадків супроводжується без-надійним: "все одно, толку з мене немає", зневірою й киданням усього…

Не менш небезпечне й протилежне: "Я немічний, слабкий, хворий і в мене робота нервово-важка". Результат - постійне потакання своїм гріховним нахилам і калейдоскоп страстей, які танцюють за скорботно-пісним ви-разом обличчя.

То як же поститися? Це аж ніяк не риторичне запитання, хоча відповідь проста: "Порадьтеся зі священиком". Адже він знає вашу міру і ваші можливості. Він знає, що з вашим, наприклад, гастритом ніяк без олії не можна, а зі здоров'ям іншого і його нахилом до блуду, можна й кілька днів на хлібі й воді прожити. 

 Особливі вимоги правил посту до хворих і дітей. Нам відомо, що для хворих піст послабляється, а іноді зовсім скасовується. Звичайно, хвороба від хвороби відрізняється, тому тим, у кого щось болить, щось коле, десь стріляє, щемить або крутить, перед постом просто необхідно підійти до свого священика й разом з ним розв'язати питання, яка міра тілесного посту буде корисною й благодатною саме для вас. 

Дитячий же піст справа складна, і він має пряме відношення до того виховання, яке ви дали своєму дитяті. Дитина сама повинна бажати поститися, тобто її піст можливий лише тоді, коли він дитиною усвідомлений і, звичайно, якщо піст не шкодить її здоров'ю.

Є ще один бік посту, який за роздумами про їжу якось і й не помітний.

Усі ми маємо деякі не дуже гарні звички. Дуже часто, допускаючи їх існування "по немочі нашій", ми звикаємо до них і вже навіть за гріх не визнаємо.

Піст саме і є той час, коли від них можна позбутися. Отоді дійсно можна говорити про "подвиг посту", і саме за цієї умови й при доброму жаданні стати внутрішньо й зовні чистіше Господь побачить наше бажання гідно зустріти Його Різдво.

Побачить і помилує. Побачить і дарує незрівнянно більше за те, що ми заслужили.

Нехай благословить нас усіх Господь на добрий піст.

Категорія: Церковне життя | Переглядів: 555 | Додав: Panzerjager | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
© Парафія св. Василія Великого УГКЦ м. Житомира 2017

Наше опитування
Я переглядаю цей сайт
Всього відповідей: 407

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук


Каталог україномовних сайтів