Христос допоміг розслабленому, бачачи віру його друзів. Своєї віри хворому не вистачило. Ось чому для нас, що перебуваємо у Церкві, такі необхідні й такі можуть бути дієві молитви один за одного. 

Ми в Церкві – це не кожна людина окремо. Ми разом ідемо християнською дорогою, підтримуючи й допомагаючи один одному молитвою. Такі молитви ми підносимо на кожній службі, особливо на Літургії. Ми молимося за хворих, подорожуючих, тих, що потерпіли від повеней або землетрусів, озлоблених, тих, що перебувають у важких обставинах. Зараз молимося за мир і спокій в Україні. Ми молимося за наших близьких, а вони моляться за нас. Усе це – соборна молитва Церкви. Тільки тут важливо розуміти, що молитовна допомога – це не магічна формула, яка автоматично щось виправляє, а саме взаємна допомога, взаємна підтримка, взаємний жаль, співчуття один одному, які можуть бути виражені не тільки словом, але й ділом, – от як у друзів розслабленого.

У чому різниця між зціленнями Спасителя й успішним лікуванням доброго лікаря, в результаті якого хворий видужує? У часі дії зцілення. Усі ми зрештою вмираємо. Зцілення Христа починаються в матеріальному світі й тривають у вічності. Христос зціляє не просто тіло, але й душу, звільняючи її від влади, тяги до гріха – причини багатьох хвороб. А значить, зціляючи, Христос звільняє нас від вічних мук. Але для цього треба й самому зробити крок назустріч, іти до Христа, як це зробив розслаблений за допомогою друзів