Субота, 18.11.2017, 02.44.39
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Цікаві статті [19]
Новини протопресвітерства [19]
Новини парафії [70]
Церковне життя [58]
Мудрі думки [2]
 
Головна » 2011 » Липень » 17 » Про увагу і молитву
00.56.20
Про увагу і молитву

У духовній практиці – при молитві, читанні духовної літератури, здійснення якого-небудь церковного обряду – зосередженість уваги має особливе значення. Але часто під час цих дій не вдається добитися максимальної концентрації уваги – найважливішої складової психічної діяльності, і тому плоди наших зусиль виявляються малими й недостатніми. Тому що благодать повною мірою сходить на нас після гарячої молитви й при участі в церковних службах усім серцем і розумом. 

Для того щоб досягнути посилення концентрації уваги в потрібний час і на належному рівні, необхідно розуміти, що таке увага й від чого вона залежить. 

Психологія вчить, що увага є основою сприйняття й розуміння будь-якого явища або предмета. Що ми в першу чергу виділяємо із зовнішнього світу, на чому зупиняємо свій погляд, на чому робимо акцент, саме це й сприймається нами більш ясно й чітко в порівнянні з іншим, саме це займає домінуюче місце в нашій свідомості. Разом з тим, як вважають психологи, увага є запорукою успішного завершення будь-якої діяльності або дії, особливо в тих випадках, коли діяльність ця нелегкоздійсненна. Якщо не вдається сконцентрувати увагу, то це відбивається на ступені успішності виконання тої або іншої дії.

У яких конкретних випадках духовної практики увазі надається особлива значимість? Величезна роль уваги при молитві. Святі отці вчать: досить важливо, щоб ми ясно розуміли слова молитов, зосереджували нашу увагу на смислові молитви. А досягти цього, на жаль, вдається не так вже й часто. У більшості випадків при початку молитви наша увага розсіюється, і думка відразу направляється до зовсім сторонніх, буденних, повсякденних життєвих тем. Це може бути обумовлене різними причинами: таке розсіювання може бути наслідком впливу злих сил або ж обставин, пов'язаних із самою людиною, її побутовим життям. 

Звернімося, насамперед, до першої причини. Один із ченців-пустельників говорив: «Коли диявол бачить, що ми молимося й намагаємося повністю віддатися молитві, він намагається всіляко відволікти нашу увагу. Він дуже спритний і хитрий і для досягнення своїх підступних цілей використовує ті думки, теми й переживання, які особливо турбують нас. Він б'є нас по особливо чутливих, слабких місцях, зароджує порочні думки, усіляко розпалює їх у нашій свідомості… По тим думкам, які звичайно приходять до нас при молитві, ми можемо довідатися наші слабкі місця, страсті, що діють всередині нас, і проти них повинні ми направити наші зусилля». 

Той же пустельник зауважує: «Дияволу особливо ненависні гаряче віруючі, і тому він усі засоби вживає для перемоги над ними, намагається ввійти в їхні серця. Коли слабшає дія Божественної благодаті, ”тоді йде й бере із собою сім інших духів, лютіших за себе, і ввійшовши, живуть там; і буває для людини тої останнє гірше за перше” (Мт. 12:45; Лк. 11:26). От у чому небезпека, от де чекають страждання й випробування. Думки про минуле або мрії про майбутнє – найлегші напади диявола. Підступом диявола у свідомості людини з'являються різні думки – і добрі, і злі, головне призначення яких – відволікти людину від спілкування із Христом, перекрити дорогу Богові до серця людини. Диявол робить так, щоб при молитві у свідомості спливали різні життєві епізоди, пов'язані з нашим падінням. Таким мріям і роздумам ми завжди й негайно повинні протиставляти гарячий заклик імені Христа, повну зосередженість на словах і змісті молитви. При молитві маємо проявляти твердість, стояти мужньо й не думати ні про що стороннє, ні про свої чесноти й ні про свої гріхи».

Неуважність у молитві пов'язана не тільки з дією злих демонічних сил, її причинами можуть бути і якісь звичайні людські, життєві явища, наприклад втома. Наше стомлення прямо зв'язане зі ступенем концентрації уваги, яка при цьому сама собою слабшає, так що це обов'язково негативно позначиться на всьому, чим би ми не займалися в цей час.

Позначається це й на молитві. Коли людина стомлена, буде краще, якщо, перш ніж молитися, вона трохи відпочине. Відпочинок дуже допоможе досягненню необхідного для молитви ступеня зібраності: наші думки в значно меншій ступені будуть розсіюватися, і плоди, принесені молитвою, будуть незрівнянно більшими. Припустімо, нам слід читання Псалтирі, і, прийшовши додому стомленими, ми відразу ж приймемося за це. Природно, у цьому випадку ми досить поверхово сприймемо зміст псалмів. А якщо спочатку трохи відпочинемо й лише потім приступимо до читання, то тим самим допоможемо більш глибокому сприйняттю священних текстів. Як же часто віруючі не враховують цей важливий психологічний момент!

Іноді буває й так, що віруючі намагаються справно виконати своє молитовне правило, проспівати акафіст або прочитати канон, не замислюючись про те, що їх душевний стан не має належного настрою до цього. Багато християн не знають про це і не вміють настроїти себе належним чином до молитви.

Коли людина бадьора й свіжа, свідомість прояснена, це саме собою сприяє максимальній зібраності, концентрації уваги.

Святі отці дають і таку пораду: якщо в якомусь місці нашого правила думки починають розсіюватися, і ми беремося думати про щось стороннє, то потрібно зауважити, на якій молитві трапилося це розсіювання, і потім знову повернутися до неї, щоб належним чином відчути слова молитви, упущеної через неуважність. Але не слід зловживати цим правилом, необхідно бути обережним. Застосування цього правила не повинне створювати ілюзію того, що з його допомогою ми швидко зможемо опанувати старанною молитвою й піднімемося на більш високий щабель духовності. Для цього потрібні роки й велике старання. Один християнин відразу великим зусиллям волі спробував швидко опанувати над неуважною молитвою. Як тільки під час молитви він зауважував, що думає про інше, то, скільки б раз це не відбувалося, він вертався до того місця, з якого, на його думку, його увага відволікалася на інше. Зрештою це так його стомило й виснажило, що в нього взагалі пропало всяке бажання молитися.

Одним з факторів, що сприяють підтримці уваги на належному рівні, є воля. Іноді необхідно змушувати себе максимально концентрувати свою увагу й успішно здійснювати ту дію, виконання якої в той момент необхідно.

 Для християнина це має величезне значення. Життя християнина – це постійна боротьба, битва, яка вимагає прояву твердості духу. Царство Небесне досягається через боротьбу із самим собою, подоланням безлічі видимих і невидимих перешкод і складностей. Цей шлях зовсім не легкий, він не вистелений квітами, але засіяний шипами. На жаль, сучасні християни схильні іноді з нехтуванням ставитися й до молитви, і до читання духовної літератури, і до відвідування храму, і навіть до сповіді. Вони лінуються, говорять, що «немає настрою» або «не бачать смислу у всьому цьому», приводять і інші причини. Отоді-то й потрібно взяти себе в руки, зусиллям волі примусити себе робити належне. Так поводяться в моменти розпачу, гніву, при атаках інших порочних страстей, і якщо піддатися їм, поступитися й не протистояти їм так, як учить це робити Церква, то тоді внутрішній стан людини стане ще більш тяжким, він ще міцніше опиниться в тенетах невидимого ворога.

Факторами, що сприяють концентрації уваги, є також потреба, інтерес, настрій.

Усе, що пов'язане з появою інтересу, саме собою привертає увагу, попадає в поле нашого зору. Так, голодного приваблює приємний запах їжі. Стомлена людина очима шукає, де б присісти, і відразу ж зауважує стілець. Потреба, у широкому розумінні цього слова, визначає інтереси людини, їх спрямованість і силу. Що нам цікаво, на тому ми легко зосереджуємо й зберігаємо цю зібраність протягом необхідного часу. Так, при читанні цікавої книги сприйняття викладеного в ній матеріалу сприймається легко. І навпаки, те, що здається нецікавим розсіює увагу, швидко стомлює. Ця небезпека підстерігає при невірному підході до читання духовної літератури. Книга, що здалася нам досить корисною спочатку зацікавлює нас, але через якийсь час уже видасться нам не настільки привабливою, і від нас потрібні чималі зусилля для продовження її читання. Це часто викликане тим, що ми відразу ж, протягом короткого часу (як можна скоріше) прагнемо ознайомитися з усією книгою, прагнемо якнайбільше почерпнути з неї. А в результаті розум наш стомлюється й інформація сприймається поверхово, запам'ятовується погано.

Коли людина поступово, вдумливо знайомиться із книгою, тим більше духовного змісту, то тоді довше зберігається її інтерес до викладеного в ній матеріалу, він краще засвоюється, а завдяки завжди зосередженій увазі все, про що говориться в книзі, краще запам'ятовується у свідомості. А щоб інтерес до тієї чи іншої книзі не пропадав, іноді корисно ненадовго зробити перерву й переключити увага на яку-небудь іншу книгу. У цей час відбувається якесь відволікання, непомітно для нас свідомість і розум переробляють і краще засвоюють те, із чим ми недавно познайомилися.

Одним з визначальних факторів, що сприяють максимальній концентрації уваги, є настрій. Залежно від того, який настрій людини, вдається тією чи іншою мірою концентрувати цю психічну властивість. Втомлену матір може не розбудити сильний шум, але вона відразу відреагує на найменший шерех свого дитя. Пов'язана з дитиною внутрішня готовність викликає посилення уваги в цьому напрямку.

Відповідний лад має велике значення й при молитві. Хтось одного разу звернувся до великого афонського старця Паісія з такими словами: «От я щодня молюся, але після вечірніх молитов нічого не відчуваю, немов би й не молився. Чому?» Відповідь була така: « Як же ти відчуєш молитву, коли безпосередньо перед цим кілька годин сидів біля телевізора, поглинав різну інформацію, а виключивши телевізор, негайно ж приступився до молитви? Добре було б взагалі не дивитися телевізор, але якщо все-таки дивишся, то, виключивши його, спочатку зігрій своє серце, прочитай главу зі Священного Писання або з твору отців для того, щоб поступово ставати готовим до молитви. Тільки тоді відчуєш молитву. Завантажений проблемами, із крижаним серцем, не зможеш розмовляти з Господом: враження дня будуть заважати тобі».

Теофан Затворник відзначав, що раніше на Русі існувало таке правило: перш, ніж приступити до молитви, члени родини сідали і якийсь час мовчачи готувалися до цього, і тільки після цього бралися за молитовне правило. А зараз зовсім інша ситуація. Часто люди без усякої підготовки, сприятливого настрою намагаються приступити до молитви. Вони, що стомилися, щойно прийшли додому, або відразу ж після перегляду телепередач, машинально беруть у руки молитовник і приступають до молитви. Але ж не так-то легко переключитися на святі теми, перейти до піднесеного, чистого, духовного. Тому й не вдається належним чином сконцентруватися. Механічно читають текст, а думки знову продовжують витати над денними проблемами й враженнями. Легко представити, які будуть результати для душі від таких молитов. Такою молитвою ми ні на крок не наблизимося до Господа. А якщо почекати, хоч якийсь час мовчачи підготуватися, то й користь для душі від молитви була б значно більшою.

Без уваги, зосередженого й повністю усвідомленого виконання християнських правил, у тому числі молитви, ми не сподобимося Божественної благодаті, але ж до цього всіх серцем повинен прагнути кожний християнин.

Протоієрей Давид Цицкишвили,

Переклав Fr Vitaliy

Категорія: Церковне життя | Переглядів: 686 | Додав: Panzerjager | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
© Парафія св. Василія Великого УГКЦ м. Житомира 2017

Наше опитування
Я переглядаю цей сайт
Всього відповідей: 407

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук


Каталог україномовних сайтів