Собор 12-ти Апостолів Христових є давнім святом. Вказівки на його святкування зустрічаються вже у  IV столітті. Святі 12 апостолів - Петро й брат його Андрій Первозванний, Яків Заведеїв і брат його Іван Богослов, Филип, Варфоломій, Тома Близнюк, Матей, Яків, син Алфея, Юда, брат Господній або Тадей, Симон Зилот і Маттій - що споминаються в різні пори року, з давніх часів також вшановуються Церквою в спільному святкуванні наступного дня після пам'яті славних і первоверховних апостолів Петра й Павла.

Грецьке слово «апостол» означає «посланець, слуга», тобто апостоли були посланцями, слугами Христа. Ще вони називалися учнями Христовими, тому що були найближче до Нього й більше за всіх слухали Його святе навчання. Спаситель обрав їх на служіння людям, в той час, коли й Сам виступив на служіння людському роду – за три роки до Своєї хресної смерті. Щоб відкрити світові Свою всемогутність Христос обрав і наділив чудесною силою майже всіх апостолів з бідних, простих родин. Будучи покликані до апостольства, вони залишили своїх рідних, свої домівки й заняття й невідлучно ішли за Вчителем. Вони проповідували по містах і селах, охоче розділяючи з Ним усі злидні й страждання.

Імена 12 апостолів у Євангеліях перераховані в розповіді про їхнє обрання й послання на проповідь (у Діях 1:13-26 цей список повторюється, за винятком імені Юди Іскаріота, якого замінено на Маттія).

Однак вибір учнів із числа народу, що постійно оточував Христа, відбувався досить тривалий час. Першими до апостольства були покликані Андрій, Іван, Яків, Симон (названий Петром), Филип і Натанаїл (Ів. 1:35-49), з яких принаймні Андрій і Іван колись були учнями Івана Хрестителя (Ів. 1:35-40). Хоча перебування із Христом уже розбудило в них віру в Нього (Ів. 2:11), після першої зустрічі із Учителем вони ще на якийсь час вертаються до своїх звичних справ. Продовжуючи займатися рибальством, майбутні апостоли, як та інші учні, бачили чудеса Господа в Галілеї, чули Його проповідь (Лк. 4:31-5:1). Переломною подією, після якого рибалки перетворилися в «ловців людей», став чудесний улов риби (Лк. 5:2-12). Вони вирішили «залишити все» і йти за Вчителем. З безліку учнів Господь пізніше довів число Своїх перших апостолів до дванадцяти, які аж до арешту Христа вже не відлучалися від Господа, у Якого навчалися й готувалися до наступного виходу на проповідь.

Остаточне обрання апостолів відбулося, коли вустами апостола Петра (Мт. 16:16) була висповідана їхня спільна віра в Христа як Сина Божого. Однак і після цього Спаситель мусів був зміцнювати їхню віру. У Євангеліях описані приклади маловір'я апостолів (Мт. 14:25-31; 16:8; 17:20; Мр. 4:37-40), нерозуміння ними слів і діл Христових (Мт. 15:15-16; 26:7-13; Лк. 9:45; 18:34; Ів. 12:16). Розуміючи вчення про Царство Боже як про земне царство Ізраїлю (Мр. 10:32-37), вони піднімають питання про людські привілеї, які можна одержати, ідучи за Господом (Мт. 20:20-24; Мр. 9:33; Лк. 9:46). Слабкість їх віри доходить до того, що в момент арешту всі вони залишають Месію (Мт. 26:56; Ів. 16:32), а Петро тричі відрікається від Нього (Мт. 26:69-75). Один із дванадцяти став зрадником. Навіть після Воскресіння Христа деякі з них ще сумніваються (Мт. 28:17), продовжують по земному розуміти вчення про Царство (Дії 1:6). І ці вказівки Священного Писання на недосконалості й людську слабість навіть вибраних учнів Господа говорять про те, що тільки з Божою допомогою й силою Духа Святого людині дано перемагати свою гріховну природу й знаходити справжнє пізнання Бога.

Остаточно апостоли стали тими, ким Христос «уловив вселенну» (тропар П'ятидесятниці), лише одержавши в день П'ятидесятниці у вигляді вогненних язиків дари Святого Духа, Який «навчив їх всього» (ів. 4:26). Силою Його вони й здійснювали своє служіння до самої смерті. Подібно своєму Божественному Вчителеві апостоли зазнали безліч нещасть і скорбот під час просвіщення поган – і встояли в цих випробуваннях.

Майже всі апостоли Христові закінчили своє страждальницьке життя мученицьки. Святий Андрій Первозванний, що проповідував Євангеліє нашим предкам, був розп'ятий на хресті, так як і Петро, Яків Алфеїв, Юда Тадей і Симон Зилот. Святі апостоли Павло й Яків Заведеїв були обезголовлені, Тома – проколотий списом. Один лише святий Іван Богослов помер мирно, хоча й він за своє житті перетерпів безліч страждань: його кидали в кипляче масло, тримали в ув'язненні. Тепер вони удостоєні високої честі на небі – оточують престол Божий, а на страшному суді Христовому, сидячи на дванадцяти престолах, будуть разом з Господом судити всіх людей, живих і мертвих.

Вище йшла мова про перших 12 апостолів, яким присвячено сьогоднішнє свято. Євангеліст Лука повідомляє також про те, що Господь «призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти» (Лк. 10:1). Причина появи цього кола вибраних учнів наводиться в наступному вірші: «Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива» (Лк. 10:2). Церква вшановує їх 17 січня як Собор 70 апостолів.

Ще пізніше, через кілька років після Вознесіння Господа, Ним був покликаний на служіння Савло, що став апостолом Павлом. Але незважаючи на настільки пізніше покликання й на винятковість обставин, при яких він став благовісником, апостол Павло разом з Петром іменується Церквою як первоверховний.

Не так вже й багато було на початку учнів Христових, але, за Божою допомогою, вони своїм навчанням перемогли весь світ і утвердили засновану Господом Церкву. «На всю землю вийшло вістування їх, і до кінців вселенної слова їх». Не було тоді жодного народу, якому б не благовістили святі апостоли (а пізніше їх спадкоємці). Палестина, Сирія, Месопотамія, Італія, Греція, Вірменія, Індія, Персія, Британія, Єгипет, Ефіопія й багато інші країни були просвічені їхнім навчанням, підкріплюваним чудесами. У цьому ряду стоїть і Українська земля, в яку прийшов і благословив апостол Андрій Первозванний, особливо шанований за це Київською Церквою. У цьому можна бачити й особливий Божественний знак майбутнього особливого покликання України.

Згадуючи близькість апостолів до Господа, їх великі труди й страждання на славу Божу заради нашої святої віри, багато святих послідовників намагалися наслідувати їх, якщо не в просвітницькій апостольській діяльності, яка не для всіх була доступна, то, у всякому разі, у жертовному служінні Богові. Особливо ми шануємо святих, яких Церква величає рівноапостольними – у їхньому числі святого рівноапостольного Володимира, Хрестителя Русі та святу княгиню Ольгу.