Свято Входу Господня в Єрусалим (Квітна, Вербна неділя) — одне з головних свят Христової Церкви — відбувається за тиждень до Великодня.

Про вхід Христа в Єрусалим за кілька днів до хресних страждань оповідають усі чотири євангелисти. Коли після чудесного воскресіння Лазаря Христос відправився для святкування Пасхи в Єрусалим, багато з людей з величезною радістю пішли за ним, бачачи ті чуда, які він сотворив, готові супроводжувати Його з урочистістю, з якою в прадавні часи на Сході супроводжували царів.

Але не всі розділяли радість: юдейські первосвященики, обурюючись на Ісуса за те, що Він запалював до Себе незвичайну пошану в народі, задумали вбити Його. Але відбулося несподіване для них: «Безліч народу, будучи на святі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, побрали пальмові гілля, вийшли назустріч Йому й вигукували: «Осанна! Благословен хто йде в Ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!» Багато підстилали Йому під ноги свою одежу, зрізали гілки з пальм і кидали по дорозі. Увірувавши в могутнього й благого Вчителя, простий серцем народ готовий був визнати в Ньому Царя, який прийшов звільнити його. Але всього лише через кілька днів ті, хто оспівував «Осанна!» будуть кричати «Розіпни Його! Кров Його на нас і на дітях наших!».

Далі Євангеліє оповідає: «Ісус же, знайшовши молодого осла, сіл на нього, як написано: «не бійся, дочко Сіону! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі». Ця подія розуміється по-різному: деякі дослідники біблійного тексту говорять про те, що прибуття Христа в Єрусалим на ослові — це символ найбільшої смиренності Господа, інші говорять про те, що на ослах у прадавні часи їздили почесні люди, і це було особливим знаком пошани.

«Жителі єрусалимські зустрічають Спасителя Христа з торжеством і радістю, тому що очікують, що Він звільнить Свій народ від політичного гніту; і коли виявиться, що Спаситель прийшов звільнити людей і увесь світ від гріха, від неправди, від відсутності любові, від ненависті, тоді від Нього відвернуться з гіркотою, розчарованістю, і ті, хто так урочисто Його зустрічав, перетворяться на ворогів. 

«Коли ми почули про це у святому Євангелії, коли ми чули звістку про це в церковній молитві й пісні — із чим виходимо ми із храму? Поставимо собі запитання про те, на кого з апостолів ми можемо бути схожі? На чи Тому, який говорив своїм співапостолам: Підемо з Ним і вмремо з Ним, якщо потрібно?.. На Петра, який через страх відрікся від Нього тричі? На Юду, який Його зрадив? Де ми перебуваємо в цій людській юрбі? Хто ми? Поставимо собі це питання щораз, коли ми вийдемо з богослужіння, щораз, коли ми будемо на нього приходити: і тоді, можливо, що-небудь прокинеться в нашій душі, що-небудь здригнеться. Можливо, тоді ця Страсна седмиця виявиться й для нас початком — початком нового розуміння, нових переживань і нового життя», — нагадував своїй пастві — покійний митрополит Антоній Сурожський.

Наступного дня Христос увійшов у храм Божий, і вигнав усіх, що продають і купують у храмі, і перекинув столи міняйлів і лави тих, що продають голубів: у ті часи у храмі можна було купити жертовних тварин, тому в храмі стояв сильний шум. Христос говорив міняйлам: написано: «Мій дім домом молитви назветься», а ви зробили його печерою розбійників». Увесь народ із замилуванням слухав навчання Господнє. Після чого до Ісуса приступили сліпі й кульгаві, яких Він зцілив. Потім, покинувши Єрусалим, Він повернувся у Витанію.

У цей день відбувається освячення пальмових галузок, на згадку того, що зустрічали Господа з пальмовими гілками в руках. У нас цей день дістав назву «Вербної неділі», тому що у нашім краю верба раніше інших дерев дає бруньку. парафіяни приходять у храм з вербою, згадуючи як галилейскі прочани зустріли Христа квітучими пальмовими гілками, так і вони зустрічають невидимо прийдешнього Господа букетиками верби із запаленими свічами.

Освячення верби відбувається на святковій Утренні. Після читання Євангелія священики здійснюють кадження верби, читають молитву й окропляють галузки святою водою. Звичайно окроплення повторюється в сам день свята, після літургії. Часто парафіяни хвилюються, чи потрапила свята вода на принесені ними гілочки, наполегливо вимагають окропити знову й знову. Але ми повинні пам'ятати, що освячується верба благодаттю Святого Духа, тому неважливо, потрапила чи на гілочку крапелька святої води чи цілий літр — верба освячена.