Храм - це не тільки будинок молитви, але і місце особливої присутності Христа Це особливе, освячене місце на нашій збезчещеній людьми Землі.

Увійшовши у святий храм перед початком служби, слід перехрестись хресним знаменням і зробити три малих поклони, звернувшись до царських врат, пам'ятаючи, що у вівтарі на Престолі дійсно і таємниче у Святих Дарах перебуває Сам Господь Слави.

Зробивши малі поклони, належить промовити: Боже, милостивий будь мені грішному. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.

Чоловіки знаходяться в храмі з непокритою головою, жінки - з покритою. Однак для жінок це правило не носить характеру строгої обов’язковості й у наші дні не завжди дотримується (проте у храмах, де цього звичаю суворо притримуються, ним не слід зневажати хоча б для того, щоб не викликати зніяковілості та неповаги до християн, що притримуються цих традицій).

Ввійшовши до храму, прийнято цілувати «святкову» ікону чи хрест, що лежить на аналої (тетраподі) посеред церкви. За бажанням, та коли є така можливість, можна ставити свічки перед тим чи іншим образом.

Церква - місце особливої присутності Бога, і перебувати у ній слід з любов’ю і страхом, як належить поводитися у святому місці.

Стоячи у церкві, не слід вітатися зі знайомими за руку, розмовляти і переходити з місця на місце. Вітатися взагалі краще поза стінами храму, тому, що цим відвертаємо увагу присутніх у церкві від молитви. Лише у надзвичайному випадку можна сказати те, стосується відправи у церкві, або виконати пов’язане з богослужінням доручення. Однак навіть у цьому випадку не можна проходити між Царськими Вратами й аналоєм, що знаходиться серед церкви, а потрібно завжди обходити цей аналой і, зупиняючись перед ним, кожного разу робити малий поклін, осіняючи себе хресним знаменням. Ми поклоняємося в такий спосіб Господу Богу, що є присутнім на Престолі у Святих Дарах.

Коли в церкві благословляють людей Хрестом, чи Євангелієм, образом, чи Чашею, то слід хреститися, схиляючи голову. Читання святого Євангелія слід слухати зі схиленою головою; схиляти голову потрібно також після кожного виголосу священнослужителів: „Голови ваші Господові приклоніть”. Потрібно нахиляти голову коли кадять.

Під час богослужіння у християнських храмах Східного обряду належить стояти, але для хворих, дітей і старших за віком робиться виключення. Стояти належить обличчям до вівтаря. Сидіння допускається тільки на утрені, під час читання катизм. На Літургії -- під час читання апостола та проповіді священика.

Спізнюючись до початку богослужіння, чи приходячи до його закінчення, людина виявляє неповагу до таїнства. Зрозуміло, що можна вийти у випадку нагальної потреби, але тільки не під час читання Євангелія і здійснення Євхаристії.

В неділю та у великі свята, а також увесь час від першого дня Великодня до дня П’ятидесятниці земні поклони заборонено тому, що недільні та інші великі Господські і Богородичні Свята містять спогади про наше примирення з Богом, по слову апостола: «Ти вже не раб але син» (Гал 4: 7), синам же не личить творити рабське поклоніння. Причастившись Святих Божественних Безсмертних і Животворящих Таїн і з’єднавшись з Господом, не слід вже торкатися землі, а тому земні поклони після Причастя теж робити не слід.

Знаходячись у церкві, потрібно подбати про те, щоб не заважати тим, що стоять поруч з нами, у випадку тісноти належить пропускати вперед дітей, старших та немічних. Якщо ми бачимо, що хтось у храмі не правильно виконує ті чи інші богослужбові вимоги, краще утримуватися від зауважень; у крайньому випадку можна дати пояснення після служби.

Відповіді тим, хто не розуміє богослужіння і хоче довідатися про його зміст, варто відкласти до кінця служби.