День найбільшої радості

25 грудня (7 січня) ми святкуємо одне з найбільших свят Церкви — Різдво по плоті Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Ісус Христос народився 5508 року від сотворіння світу у Вифлеємі Юдейському від Пречистої Діви Марії.

Початки встановлення цього свята сягають перших століть християнства. В Східних Церквах до IV століття це свято відзначалось 6 (19) січня і було відоме як Богоявлення. Підставою свята не був спогад народження чи хрещення Ісуса, а явлення Бога у плоті, об'явлення через Христа і у Христі Божої благодаті, тому і називалось Богоявленням.

Підставою для святкування 6 січня була не історична відповідність цієї дати з днем народження Месії (який і у ті часи був невідомим), а таїнственне відношення між першим і Другим Адамом, між тим через кого прийшла у світ смерть, і Тим через Кого прийшло спасіння. Тому, як це таїнственно бачила Церква, Другий Адам - Ісус Христос народився того ж дня, що і перший, тобто шостого дня (Бут. 1 :21-31) першого місяця року, якому і відповідало 6 січня. Лише з IV століття у Східній Церкві, як і у Західній Різдво почали святкувати 25 грудня (7 січня). Вперше це відбулося у Константинополі приблизно у 380 року. Свято було виділене як окреме для прославлення народження Спасителя та на протидію єретикам, які заперечували Його правдиве божество та правдивість Його людської природи.

На 25 грудня це свято було перенесене тому, що у цей день — день зимового сонцестояння, погани святкували велике свято яке мало назву „День народження непереможного Сонця", коли святкували повернення бога-сонця на літо. Для навернення поган християни почали використовувати ці ж поганські вірування, очищуючи та наповнюючи їх християнським змістом. Таким чином, встановивши в цей день святкування Різдва, Церква протидіяла святкуванню поганських свят і тим самим закликала до почитання народження істинного Бога, який є сонцем правди (Мал. 3: 20) та світлом для світу (Ів. 8: 12). Про народження духовного сонця свідчить і тропар свята: „Різдво Твоє, Христе Боже Наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, навчилися поклонятися Тобі Сонцю правди і пізнавати Тебе -- Світ з висоти. Господи, слава Тобі". Так християни, використавши звичну для поган тему сонця, як світла та життя, розкрили свою віру в Христа.

Празник Христового Різдва належить до числа дванадесятих свят. Але жоден з них, крім Великодня, не святкується Церквою так урочисто, як празник Різдва. У деяких місяцесловах він називається «тридневною Пасхою».

Різдво Христове святкується протягом 3-ох днів, має 5 днів передпразденства та 6 днів попразденства. Крім цього перед Різдвом є дві підготовчі неділі: праотців та отців, у які Церква поминає предків Ісуса Христа та праведників Старого Завіту, які спаслися вірою в Месію-Христа, що мав народитися.

До гідного святкування приходу Спасителя свята Церква приготовляє християн 40-денним постом, який називається Пилипівкою. Завершенням різдвяних приготувань є Навечір'я Різдва, або як його в нас називають Свят-Вечір. У цей день ми повинні дотримуватись особливо строгого посту. Є звичай у цей день нічого не їсти аж до появи першої вечірньої зірки. Цього вечора на Святій Вечері ціла родина споживає особливу страву, яка називається кутя. Це варена пшениця з медом. Є думка, що ця страва залишилась від давніх звичаїв робити вечері у дні смерті мучеників або померлих. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — символ вічного щастя святих у небі.

Різдвяні богослужіння наповнюють наші серця великою радістю, адже сьогодні на землю прийшло спасіння. На вечірній ми співаємо: „Прийдіть і радіймо з Господом, розповідаючи про оце таїнство: перегороду від Раю знищено, вогняний меч зникає, Херувим відступає від дерева життя, і ми, прогнані з Раю задля непослуху, причащаємось райської поживи".

З цієї хвилини ми спасенні. Таїнство відкуплення — це основа різдвяних святкувань. Різдво є початком нашого спасіння. Відкуплення почалось вже тоді коли Ісус став людиною.

Різдво — це велике таїнство, тому ми не святкуємо його як спомин давно минулої події. Ця велика подія у таїнственний спосіб стається сьогодні «Нині Діва родить Творця всіх...» (стихира на стиховні). Це треба прийняти щирим серцем з вірою і любов'ю. Всемогутній Бог стає людиною щоб зробити нас учасниками свого Божества. „Небо і земля нині з'єднались, коли Христос народився; нині Бог прийшов на землю, людина ж на Небо вийшла; нині задля чоловіколюб'я, з природи невидимий став видимим тілом..." (стихира на литії).

Ми прийняли Боже усиновлення, віднині ми вже не раби, а сини. Отож будьмо гідними носити це величне ім'я божих синів, а День Найбільшої Радості відсвяткуймо гідно, не перетворюючи його на день пияцтва та беззаконня, стаючи подібними до синів погибелі.