Успення Пресвятої Владичиці нашої
Богородиці і Приснодіви Марії
Ісус,
побачивши Матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив Він, - мовить до матері: „Жінко, ось
син твій.” А тоді й до учня мовить: „Ось матір твоя.” І від тієї хвилі учень
узяв її до себе.» Євангеліє від Івана оповідає про те, що
Ісус, перетерплюючи Хресні страждання, доручає свою Матір турботам улюбленого
учня Івана. Пресвята Богородиця оселилася в будинку Івана Богослова недалеко від
Елеонської гори. Вона була з тими, хто підтримував і затверджував молоду
християнську Церкву. Ті, що увірували в Христа приходили в Єрусалим з далеких
країн, щоб побачити і почути Богородицю. Апостоли записали усе, що Вона
розповідала про Своє життя і про земне життя Свого Сина. Церковний історик
Никифор Каліст докладно виклав переказ, що передає обставини Успення Божої
Матері. Переказ оснований на свідченні священномученика Діонісія Ареопагіта і
творі єпископа Сардійського Мелітона, складеного в ІІ столітті.
Никифор Каліст писав про те, що багато хто
з тих, хто не вірив у навчання Христа, зазіхали на життя Матері Божої. З будинку
Вона виходила тільки в церкву і завжди в супроводі близьких. Нерідко Вона
приходила до Святого Гробу Господнього на Голготу і там молилася. В одне з таких
відвідувань Їй з’явився Архангел Гавриїл і повідав про швидке Її переселення з
цього світу у світ небесний, вручивши Їй у заклад пальмову галузь. Пресвята
Богородиця розповіла про це Йосипу з Ариматеї як про благу звістку, тому що
незабаром Вона повинна була побачити Свого Сина. По молитві Божої Матері
зробилося так, що на час Її Успення в Єрусалим з далеких країн стали збиратися
Апостоли. Святий Іван Дамаскин говорив, що вони злетілися, подібно хмарам і
орлам, щоб послужити Матері Божій. Вона повідомила їм, що незабаром залишить їх.
Під час бесіди з Апостолами перед Нею дивовижним образом став Апостол Павло зі
своїми учнями. Наступила година, коли повинно було здійснитися Успення Божої
Матері. Апостоли оточили ложе, на якому перебувала Діва Марія. Раптове світло
затьмарило полум’я свіч, що горіли, і зійшов сам Христос, оточений Ангелами й
Архангелами. Тих, хто бачив це охопив священний трепет. Божа Мати вимовила:
«Величає душа Моя Господа і радіє дух Мій у Бозі Спасі Моїм, Він бо споглянув на
смирення раби Своєї». Без страждання, як би у сні, душа Пресвятої Діви залишила
цей світ і відійшла до Вічного життя.
Святі Апостоли Петро, Павло, Яків і інші
понесли одр, на якому лежало тіло Пресвятої Богородиці, через весь Єрусалим у
Гетсиманію. Над процесією з’явилася хмара світла і почулись звуки небесної
музики. Про похоронний хід донесли первосвященикам. Послали сторожу, щоб
розігнати процесію, але хмара спустилася до землі і закрилася її від тих, що
нападали. Були чутні кроки і спів, але нікого не було видно. Первосвященик
Афонія спробував перекинути одр, але його руки були відсічені невидимою силою.
Афонія жахнувся і покаявся, він одержав зцілення і став сповідувати навчання
Христа. До вечора святі Апостоли поклали тіло Пресвятої Богородиці до гробу і
закрили вхід у печеру великим каменем.
За Божим промислом Апостол Тома не був
присутній при похованні Богородиці. Він прийшов у Єрусалим по закінченні двох
днів, на третій, і став плакати біля гробу. Апостоли зжалились над ним і
відвалили камінь від труни, щоб Апостол Тома міг прикластися до святого тіла
Приснодіви. Але тіло Її зникло, і в печері лежали тільки похоронні покривала.
Пречиста Богородиця була узята на небо в тілі. Увечері того ж дня за трапезою їм
з’явилася Матір Божа і вимовила: «Радуйтеся! Я з Вами по всі дні». У відповідь
Апостоли викликнули при переломленні хліба: «Пресвята Богородиця, допомагай
нам».
Свято Успення Пресвятої Богородиці урочисто
відзначається в Гетсиманії, на місці Її поховання. Тут зведений храм, у якому
зберігаються похоронні пелени Богородиці. В ІV столітті священний покров був
перенесений у Влахернський храм. У 866 році флот русичів підійшов до
Константинополя, і місто було оточено язичниками. Імператор і Патріарх
Константинопольський молилися всю ніч у Влахернському храмі, а потім занурили
похоронну ризу Богоматері в море. Раптово піднялася бура і розкидала руські
кораблі в різні боки. Русь потерпіла поразку, що знаменувало перемогу
християнства
|
