Почерпніть воду з радістю від джерела спасіння        

На велике свято Хрещення Господнього існує традиція освячення води. Причому таке ж освячення відбувається напередодні, у навечір'я свята. Ця традиція встановлена як спомин хрещення Господнього на Йордані і як підготовка для хрещення тих, хто готувався в цей день прийняти християнську віру (т.зв. "оглашенних"). Із цієї причини й саме свято дістало потрійну назву: Богоявлення - на честь відкритого явлення Сина Божого народу й свідчення про Нього Отця ("Це Син Мій улюблений") і Святого Духа (у виді голуба), Хрещення - на честь хрещення Господа Христа від Предтечі Івана у водах Йорданських й Просвіщення - від звичаю приймати в цей день християнське хрещення.

                Оскільки для здійснення хрещення необхідне занурення у воду, відбулася традиція спочатку цю воду освячувати. І це освячення разом із хрещенням здійснювали спочатку тільки напередодні самого свята Богоявлення у святвечір. Коли Християнська Церква зайняла в тодішнім цивілізованім суспільстві домінуюче становище (остаточно при імператорі Юстиніані в VI ст.), і затвердилася традиція переважно хрещення дітей, тоді від урочистого попервах обряду хрещення дорослих залишився тільки звичай освячення води у святвечір Богоявлення. Пізніше стали здійснювати освячення води також й у самий день свята. Стали ходити для освячення на ріки й джерела, "ходити на Йордан".

                Ця вода здавна вважалася великою святинею (великою агіасмою). Її приймали каянники, що перебували під покутою відлучення від Причастя за тяжкі гріхи. Уже святитель Іван Златоустий зауважує, що почерпнута на свято Хрещення вода весь рік, а то й два, три роки не псується, залишаючись при цьому свіжою, начебто недавно налитою.

                Початок світу - вода, початок Євангелія - Йордан", - викликує святитель Кирило Єрусалимський. Про перше сказано: "І Дух Божий носився над водами" (Бут.1,2), а про друге: "Хто не народиться від води й Духа, не може ввійти в Царство Боже" (Ин.3,5). Вода, що покриває собою земну поверхню й перебуває у всіх живих організмах, вода - лід, дощ і пара - біблійною мовою означає основу видимого світу. "Славте Господа, - викликує псалмопівець, - Який створив небеса премудро... утвердив землю на водах" (Пс.135, 5-6). Вода - знак милості Божої під час посухи й спраги (Іс.43,20), вода - символ мінливості, непостійності (Пс.57,8), вода (сльози) - ознака каяття (Пс.68,2), вода (потоп) - згубник гріха (2 Петро.3,6), вода - знак очищення й благословення (Чис.19,20). Особливо важливий для нас образ "води живої", що вжив у Своїй проповіді Господь на святі Кущів, коли відбувалося символічне зливання води із Силоамського джерела в Єрусалимі: "Хто спраглий, йди до Мене й пий; хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з нутра потечуть ріки води живої" (Ів.7,37-38). Євангеліст відразу робить пояснення: "Це сказав Він про Духа, Який мали прийняти віруючі в Нього" (Ів.7,39). Такий же образ ужив Христос й у бесіді із самарянкою біля колодязя Якова (Ів.4,10-14). 

                У церковному чині великого освячення води знайшли своє вираження багато із цих біблійних образів, особливо євангельський образ "води живої" - знак благодаті Духа Святого. З молитвою у воду занурюється хрест, і вода, омиваючи зображення розп'ятого Христа, стає святою. З водою дається тепер незрима благодать Божа. Нею окроплюються в знак очищення доми, і вона приймається із благоговінням натще протягом усього року. Як необхідна для тіла людини вода, так само необхідна для його душі й благодать Божа. Наскільки доречно звучать під час богослужіння слова пророка Ісаї: "Зміцніть ослаблі руки, і скріпіть коліна тремтячі; скажіть боязким душею: будьте тверді, не бійтеся; от Бог ваш...Він прийде й спасе вас...і вигоріла земля стане ставом, джерелами вод - край спраглий" (Іс. 35,3-7), "й у радості будете черпати воду із джерел спасіння" (Іс.12,3).