Четвер, 28.03.2024, 11.00.51
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Цікаві статті [19]
Новини протопресвітерства [23]
Новини парафії [70]
Церковне життя [58]
Мудрі думки [2]
 
Головна » 2010 » Лютий » 26 » 27 лютого - День пам'яті абортованих дітей
21.56.40
27 лютого - День пам'яті абортованих дітей

27 лютого - День пам'яті абортованих дітей

Згідно Постанов Сорок шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, яка відбувалася 13-14 вересня 2009 року у Львів-Брюховичі, було затверджено Програму протидії абортам в Україні. Також було вирішено для реалізації цієї програми створити Координаційну раду.

Серед заходів, передбачених програмою, є запровадження в нашій Церкві Дня пам'яті абортованих дітей. Цей день відзначається щороку у другу суботу Великого посту. Цього року цей день припадає на 27 лютого.

З благословення Блаженнішого Любомира, Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я підготувала Звернення


Звернення з нагоди Дня пам’яті абортованих дітей

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі!

У другу суботу Великого посту наша Церква через спільну молитву вшановує пам’ять абортованих дітей. Цей день має стати часом скорботи за втраченими ненародженими дітьми, а також часом прощення та примирення.

Сьогодні ми все частіше стаємо свідками, як сучасна культура, зокрема через практику аборту, перетворюється на культуру смерті. Відбувається драматична зміна світогляду людей, черствіння їхнього сумління, і це позначається на моральному стані всього суспільства та його цінностях.

Першою країною, яка в історії людства узаконила практику аборту на державному рівні, був Радянський Союз. Безбожна комуністична ідеологія, байдужа до прав і потреб  людини як дитини Божої, ненависна до принципів буття, закладених у світ Богом-Творцем, ввела в людський закон фальшиве поняття – «право жінки на переривання вагітності». Далі ця практика поширилася в інші країни світу.

Дорогі у Христі! Не даваймо себе обманювати так званою «культурою», яка вживаючи терміни «аборт», «переривання вагітності», «репродуктивне здоров’я жінки», «чистка», насправді приховує правду про страшний злочин – вбивство живої, але ще ненародженої людини.

Не даваймо себе звести, коли нас заспокоюють і говорять про «зародок», «фетус», «ембріон», «плід», начебто йдеться про щось незрозуміле, а не про живу людину, земна історія якої вже почалась і закінчиться тоді, коли Бог покличе її до себе у відповідний час!

Не вірмо аргументам про «вільний вибір» і «право» жінки на вбивство, коли у цьому «праві» ніхто не бере до уваги право на життя людини, зачатої не з власної волі!

Не оправдуймося чинними державними «законами», які дозволяють «переривання вагітності», порушуючи тим самим найголовніший закон – Закон Божий. Чинні державні закони визначають, що людина стає людиною лише після народження, схиляють також і нас повірити, що до цього у лоні матері розвивається якийсь згусток крові, бездушна матерія. Не забуваймо: ніщо не може стати людиною, якщо не було нею від самого початку!

Разом з тим, мусимо признати, що навіть держава починає розуміти, що аборт – це велике лихо і тому Міністерство охорони здоров’я України проводить відповідні заходи, щоб його обмежити. Таку ініціативу треба нам підтримати.

Пам’ятаймо, що дар Божих Заповідей, який отримала людина, не є списком заборон на шкоду їй. Це справжній дороговказ до успішного і щасливого життя, за який ми повинні повсякчасно дякувати Господові. Натомість ігнорування Заповідей завжди приводить до гірких наслідків.

Нагадуємо всім, що Церква не перестає навчати: Бог забороняє позбавляти життя ненароджену дитину! Цей гріх є тяжким гріхом вбивства людини, незалежно від того, що про це говорять державні закони та чисто земські міркування! Перше-бо нам треба слухатися Бога, а не людини!

Коли ж позбавляють життя ненароджену дитину, то голос її крови кличе з землі до Бога про помсту (пор. Бут. 4, 10). Тому, тягар вбивства дитини неодмінно позначається на її батьках, їхньому потомстві та всіх, причетних до цього гріха. Його відбиток  залишається як на фізичному, так і на психічному, емоційному, а також духовному здоров’ї.

Проте Господь сказав: «Коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю» (ІІ Хр. 7, 14). Тому у цей великопісний час просімо Господа Бога зіслати нам дар покаяння, прощення та примирення з абортованими дітьми. Хай Всемилостивий Господь змилосердиться над нами, нашими матерями і батьками, поколіннями, над нашим народом та нашою державою, і дарує вічний побут біля Себе невинно убієнним ненародженим дітям.

Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я

Категорія: Церковне життя | Переглядів: 1328 | Додав: FrVitaliy | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 3
3 LadyAirin  
0
Дуже дякую за зрозумілу,і щиру відповідь, в ній я знайшла ключі для вирішення багатьох важливих питань

1 LadyAirin  
0
Ледве дочитала до кiнця це звернення... Бо очi застилали сльози... Абсолютно згодна з кожним словом... Маю питання-чи вважається гріхом переривання вагітності за медичними показаннями,наприклад при позаматковій вагітності,коли мати не зможе виносити дитину до того часу поки вона буде життєздатною... І чи можна у цей день пом'янути дітей які померли через викидень? Дякую.

2 oIgor  
1
Христос Воскрес!
LadyAirin дякую за запитання. В даному випадку говоримо про т.зв. «драматичні випадки», які, хоч і не часто, проте трапляються. В таких випадках обов’язок кожного лікаря, який стикається з такою проблемою повинен зводитися до вимоги – охороняти життя, як матері, так і дитини. Виразний і неупереджений аналіз кожної окремої ситуації, в якій чітко проглядається конфлікт цінностей між життям ембріона і життям матері, повинен бути тим першим і важливим кроком до спасіння ЖИТТЯ. Адже нерідко такі ситуації драматизуються через страх, невпевненість, некомпетентність лікаря чи недовір’я і боязнь матері (чи родичів). Обов’язком лікаря в таких випадках об’єктивно і чесно повідомити жінку про ситуацію та шукати всіма можливими способами врятувати обидва життя, використовуючи всі можливі методи терапії, тримаючи під пильним контролем перебіг вагітності, пришвидшуючи роди, якщо існує надія, що плід виживе.
Іншим, не менш важливим правилом є факт, що не можливо вибирати одне життя (йдеться здебільшого про життя матері) шляхом прямого знищення іншого (переважно ембріона), адже жодна людина не має права робити вибір між життям і смертю інших, таке право зарезервоване тільки Богу. Важливо також вказати на етичну різницю між випадком, в якому аборт є прямо бажаним як терапія вагітної (напр. позаматкова вагітність), та коли аборт є лише як наслідок хірургічного втручання в тіло вагітної жінки, з метою її лікування, що призвело до аборту (напр. опромінення яєчника хворої жінки). В другому випадку йдеться про непрямий аборт і моральне вирішення даної проблеми може бути розв’язане за допомогою принцу подвійного ефекту, який спершу було сформульовано моралістом J. P. Gury (1801-1886), а Папа Пій ХІІ дозволив його використання у Церкві. Згідно даного принципу, вчинок, з якого походять як добрі, так і погані наслідки, може бути допущений до виконання, якщо виконуються такі чотири умови: 1. Вчинок сам по собі повинен бути добрим (або принаймні нейтральним); 2. Наміром особи, яка виконує такий вчинок, має бути лише добрий наслідок, в той час як поганий наслідок – лише допустимий або дозволений; 3. Поганий наслідок не повинен бути засобом для осягнення доброго наслідку; 4. Повинна зберігатися відповідність між двома наслідками (тобто добро, що його хочу мати і зло, що його передбачаю, мають бути співмірні). Важливо пам’ятати, що тільки при дотримані цих 4 умов цей принцип діє. У першому ж випадку йдеться про прямо бажаний терапевтичний аборт, хоч вбивство плоду при цьому не було безпосередньою метою. Проте видалення ембріона в даному випадку з місця невідповідного до розвитку і життя для ембріона є вимогою, адже якщо нічого не зробити, то загине і мати, і дитина. Звичайно є неправильно видаляти дитину, щоб врятувати матір, проте тут метою є не вбивчий метод, але справді метод видалення за межі невідповідного місця. Припустимо, що вже завтра у медицині буде існувати спосіб видалення таких ембріонів напр. із фаллопієвої труби і переміщення його в матку, і така маленька людина отримає шанс побачити світ. Адже вже існують медичні техніки (хоча і неморальні), за допомогою яких вже вирощуються ембріони поза маткою жінки, які пізніше в неї ж імплантуються (напр. FIVET). Тому варто науковцям і в таких випадках насправді повернутися обличчям до життя.
Без сумніву за таких осіб варто і потрібно молитися, адже їм також Господь дарував життя, хоча таке коротке і в земному розумінні нещасливе. І незважаючи на те, що їх душі відійшли у вічність без гріха, ми як християни зобов’язані молитися за інших, як також і за тих хто відійшов від нас через непередбачувані обставини. Тим самим ми показуємо свою любов, яку ми даруємо таким особам.
о. Ігор Гріщенко

Ім`я *:
Email *:
Код *:
© Парафія св. Василія Великого УГКЦ м. Житомира 2024

Наше опитування
Я переглядаю цей сайт
Всього відповідей: 453

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук


Каталог україномовних сайтів