І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

Євангеліє від Луки 6: 31-36

 -- Чи під силу простій людині висота, задана сьогоднішнім Євангельським читанням? Як пробачити свого ворога, як уподібнитися Богові в Його милосерді? Це так важко, що здається неможливим. Але чи покладе Бог на людину нездійсненну заповідь? Давайте розберемося.

Етап перший: не май ворогів

Кожний знає, що більші завдання краще вирішувати поетапно. Спробуємо й велике завдання прощення ворогів розділити на етапи: Найкращий спосіб поведінки з ворогами – їх не мати. І тому потрібно уникати ситуацій, коли люди стають такими. Найчастіше ворожнечу між людьми створює гріх. Навіть якщо люди через гріх спільно досягають взаємовигідних цілей – рано чи пізно вони почнуть ворогувати.

Головне зло, що робить із людей ворогів – це гординя. Адже при сварці що в першу чергу в нас зачепиться? -- гординя, мати всіх людських вад. Тому спочатку найважливіше за все упокорюватися, стерпіти, ухилитися від зла.

Етап другий: конфлікт розгорівся

Але не вистачило сил стриматися від зла, конфлікт стався. Конфлікти з людьми виникали навіть у Господа Ісуса Христа. Часом без прямого конфлікту неможливо прожити, зберігши свої переконання, свою душу. Є ситуації, коли потрібно відкрито постояти за правду.

Але при цьому потрібно боротися не з людиною, а з її гріхом. Бачити, що діями іншого може керувати ворог роду людського – і направляти свою боротьбу проти диявола, проти зла. Роз'єднати гріх і свого опонента, не переходити на особистості.

Етап третій: конфлікт пройшов, ворожнеча залишилася

Сварка не завжди закінчується миром. Виникає образа, у нас горить жага помсти – бажання взяти реванш, покарати. Тут важливо -- не ратувати «за справедливість», а віддати кривдника в руки Божі. Якщо він гідний покарання – нехай його покарає Бог. А ми при цьому не забудьмо, що правдиве покарання – перш за все навчає, а не є просто карає.

Етап четвертий: побачити у ворогові добре

Але час іде, а ми все не можемо пробачити. Ворожнеча стала хронічною. Тут краще не витискати з себе прощення, а постаратися відсторонитися від кривдника, перестати про нього думати.

Уявіть, що ви швидко їдете в машині прямою дорогою. І раптом вирішуєте різко поїхати назад. Якщо ви просто на повному ходу переключитися на задню передачу – то не тільки не поїдете назад, ви машину зіпсуєте. Спочатку треба загальмувати, зупинитися, і тільки потім рушати заднім ходом. От цей гальмівний шлях і зупинка і є шлях від гніву й ненависті до прощення. Нам обов'язково потрібно заспокоїтися й навіть пройти якийсь етап байдужості до кривдника.

Уміння пробачати не дається просто так – його треба в собі розвивати. Для цього спробуйте глянути на людину ширше, ніж ви звикли. Часто, якщо ми зараховуємо когось до ворогів, то бачимо в ньому якусь одну грань, яка нас дратує. Але люди-те багатогранні!

Потрібно розуміти, що зло, створене людиною, не відображає її сутність, воно – не вся людина! І найважливіше з умінь – бачити в кожному щось добре, образ Божий. Уявіть, як прощає нас Бог, бачачи за безліччю гріхів добрий початок.

Етап п'ятий: молитва за ворога

Безумовно, молитва повинна бути із самого початку. І під час конфлікту потрібно не гаряче відповідати співрозмовникові, а спочатку хоча б коротко помолиться, просто сказати: Пресвята Богородиця, допоможи, умиротвори! Благочестиві старці вчили, що під час сварки треба хоч десять раз подумки прочитати «Богородицю», а потім уже говорити. Якщо ми зможемо промовчати, присвятивши цей час молитві, то конфлікт має шанс згаснути, не розгорівшись.

Але на цьому етапі молитва стає метою. Саме молитва, як особиста, так і церковна, – найголовніший прояв любові до ворога. Всерйоз, щиро пробачити настільки, щоб відчувати, що тобі твій кривдник дорогий, мало кому під силу. А от молитва за ворога, у якій ми через власне «не хочу й не можу» бажаємо йому миру й милості Божої, нам під силу.

Етап шостий: ухилися від зла, твори добро

Може, це пролунає дивно, але ворог у наших добрих справах має більшу потребу, ніж друг. Звичайно, друзям треба допомагати, але друзі й так нас люблять. «І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга?» А чинення добра ворогові має величезний сенс як для нашої власної душі, так і для стосунків із кривдником. Можливо, наша добра поведінка послужить йому поштовхом для того, щоб з нами помиритися.