У неділю, 14 лютого, у нашій парафії відбулася неординарна подія. До нас вдруге завітало молоде подружжя зі Львова Олег та Тетяна Чихарівські. Вони вже відвідували нас минулого року, коли вперше привозили мощі блаженного священномученика Владики Василя Величковського та ознайомили наших парафіян з життям та служіння блаженного. Саме тоді протоієрей Віталій Сидорук, парох нашої парафії, просив Олега та Тетяну передати прохання отцям-редемптористам про можливість для житомирської парафії отримати на постійно частичку мощей блаженного. Кілька місяців молитви та очікування завершились отриманням радісної звістки. У лютому місяці ми вже чекали на приїзд місіонарів.

До Житомира мощі прибули у суботу, 13 лютого, у супроводі ієромонаха Віталія Назара, ЧНІ, який після невеликих місійних наук, по закінченні Святої Літургії, урочисто передав ковчег з мощами в дар нашій громаді. Опісля отець Віталій Сидорук подякував гостям за такий дарунок та закликав парафіян до глибшого ознайомлення з життям блаженного, наслідування його у вірі та любові, а також до посиленої молитви. Після чого відбулося благословення парафіян мощами під час якого кожен міг прикластися до святих мощей та намащення вірних оливою, освяченою на мощах. Кожен отримав образок блаженного та реліквії.

Незабаром у храмі буде оголошено розклад постійних богослужінь перед мощами блаженного священномученика.

Довідка: Санктуарій Блаженного священномученика Василя Величковського знаходиться в храмі Святого Йосифа при монастирі отців редемптористів у Вінніпезі. Цього року парафія Святого Йосифа святкує своє 60-річчя. Блаженний Василь Величковський прибув до Канади в червні 1972 року, після того як був висланий з території Радянського Союзу в січні того ж року.

Блаженний був двічі ув’язнений радянським режимом: уперше – 1945 року, коли після довгих годин допитів та тортур був засуджений за «антирадянську пропаганду» до кари смерті, яка згодом була замінена на 10 років таборів суворого режиму; удруге – вже як єпископ і очільник переслідуваної Церкви в Україні. Сталося це в січні 1969 року, шість років після того, як Патріарх Йосиф висвятив його на єпископа в одному з московських готелів безпосередньо перед своїм відбуттям до Рима.

Під час другого ув’язнення, яке проходило в місті Комунарську (Східна Україна), блаженний Василь Величковський зазнав великих фізичних і психічних тортур. Є свідчення, що він став об’єктом медичних експериментів, внаслідок чого його здоров’я було повністю зруйноване.

Після визволення з радянських концтаборів блаженний Василь прожив трохи більше як один рік і помер 30 червня 1973 року у Вінніпезі.

Після того як блаженний Папа Іван Павло ІІ під час свого пастирського візиту до України 2001 року беатифікував Василя Величковського разом з іншими ісповідниками віри УГКЦ, його чесні мощі влітку 2002 року було ексгумовано. Саме тоді виявилося, що вони залишилися нетлінними. Їх було урочисто перенесено з цвинтаря до храму Святого Йосифа, де відтоді діє музей блаженного. А каплиця з мощами Василя Величковського стала місцем паломництва багатьох людей – не тільки християн різних конфесій, а й представників інших релігій: євреїв, мусульман...

Один равин, який часто навідується до санктуарію, пояснює причину свого приходу: «Я відчуваю, що цей чоловік був справді великим праведником, бо тут, при його мощах, віднаходжу мир і тут дуже легко молитися».

За заступництвом блаженного Василя Величковського віруючі отримують чисельні ласки. На доказ цього біля мощів зберігаються милиці одного малого хлопця, який за молитвами до блаженного Василя зазнав чудесного зцілення від невиліковної недуги ніг. Останнім часом були зафіксовані випадки мироточення святих речей, пов’язаних з особою блаженного Василя Величковського: реліквій та ікон блаженного, хреста, розміщеного над його мощами, а також ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яка знаходиться при вході до каплиці Блаженного Василя Величковського.