Неділя третього тижня Великого посту називається Хрестопоклонною неділею. 

В цей день на утрені в центр храму урочисто виноситься Животворящий Хрест Господній - нагадування про Страсний Тиждень, що наближається, і Пасху Христову. Після цього священики й парафіяни храму роблять перед хрестом три поклони. При поклонінні Хресту Церква співає: «Хресту Твоєму покланяємся, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо». Це також співається й на Літургії замість Трисвятого.

Весняне святкування на честь Хреста Господнього з'явилося майже чотирнадцять століть назад. У ході ірано-візантійської війни в 614 році перський цар Хосрой II оточив і захопив Єрусалим, забравши в полон єрусалимського патріарха Захарію й захопивши Древо Животворящого Хреста, знайдене колись рівноапостольною Оленою. В 626 році Хосрой у союзі з аварами й слов'янами ледь не захопив Константинополь. Чудесним заступництвом Матері Божої столичне місто було врятовано від навали, а потім хід війни перемінився, і зрештою візантійський імператор Іраклій I святкував переможне закінчення 26- літньої війни.

Приблизно 6 березня 631 року Животворящий Хрест повернувся в Єрусалим. Імператор власноручно вніс його в місто, а визволений з полону патріарх Захарія радісно йшов поруч. З тих пір у Єрусалимі стали святкувати річницю повернення Животворящого Хреста.

У ту пору тривалість і строгість Великого посту ще обговорювалися, а порядок великопісних служб тільки формувався. Коли з'явився звичай переносити свята, які випадають у Великому пості, з будніх днів на суботи й неділі (щоб не порушувати строгий настрій будніх днів), тоді свято на честь Хреста також змістилося й поступово закріпився за третьою неділею посту.

Саме із середини посту починалася інтенсивна підготовка тих оглашених, які збиралися хреститися вже на Великдень цього року. І виявилося дуже доречним починати таку підготовку з поклоніння Хресту. Починаючи з наступної середи на кожній Літургії Напередосвячених Дарів після єктенії за оглашенних буде ще одна єктенія – за тих, «що готуються до просвіщення» – саме на спомин про тих, хто ретельно готувався й збирався незабаром хреститися.

Згодом чисто єрусалимське свято повернення Хреста стало не таким вже актуальним для всього християнського світу, і свято на честь Хреста набуло більш глобального звучання й більш практичного значення: як спомин і допомога в середині найбільш строгого й важкого з постів.

Хрест, як і багато інших християнських святинь, зник у часи хрестових походів, у ХIII столітті, хоча його частки дотепер можна бачити в багатьох храмах.

Хрест виноситься віруючим для того, щоб спомин про страждання й смерть Господню надихнути й зміцнити тих хто постить до продовження подвигу посту.

Свята Церква порівнює Хрест із райським древом життя. По тлумаченню Церкви, Хрест також подібний  древа, покладеного Мойсеєм серед гірких вод Мерры, для тішення єврейського народу під час сорокалітніх мандрів у пустелі.