Петрівка -
надолуження втраченого
Безсумнівно, що 2010 рік видався особливим. І Великдень ранній,
і Благовіщення на Світлому тижні, і Петрівка, по своїй тривалості є ні чим
іншим, як чотиридесятницею. Можна із упевненістю сказати: іншої такої Петрівки в
нашому житті вже не буде.
Хоча з погляду церковного уставу складно назвати Петрів пост
досконалим постом, тому що в цей час передбачається можливим споживання риби. Ще
сьогодні в Греції більша частина монастирів уважає, що пісна їжа - це їжа без
рослинної олії. Втім, існує думка, що Петрів піст - це піст, що даний нам для
того, щоб надолужити втрачене у Великому Пості. Що ж, дійсно гарний привід для
того, щоб провести час цього посту з користю.
Напевно, не потрібно довго говорити про те, що зовнішня
складова будь-якого посту (відмова від ситої їжі) є лише допоміжною його
функцією, що призиває нас звернути увагу
на головне - свою внутрішню людину й зрозуміти, нарешті, чи живемо ми
для того щоб їсти чи їмо для того щоб жити. Якщо ми живемо не для їжі, то
невеликі обмеження в їжі зовсім не складуть для нас особливого труда: можливо, спочатку
будуть складності, але при наявності рішучості все це цілком переборне. Наша
обачність у їжі повинна дати нам здатність бути обачними й у наших повсякденних
учинках, словах і навіть думках. І тут ми повинні навчитися головному - ставити
хоча б невеликі, але цілком конкретні цілі й намагатися їх досягати. І так від
одного посту до іншого ми будемо поступово переборювати в собі все те, що
відокремлює людину від Бога. Властиво, у цьому й полягає шлях нашого спасіння.
Головне, що повинне супроводжувати нас у дні будь-якого посту
- це молитва. Ми знаємо, що є ранкові й вечірні молитви, але це зовсім не
скасовує того, що в нас може бути й своя власна молитва, наше особисте
звертання до Бога. Важливо обрати собі таке правило, що не було б занадто обтяжливим,
але яке ми б завжди могли виконати. Згодом, якщо ми будемо постійні в цьому
правилі, у нас з'явиться дуже важлива й вкрай необхідна складова нашого духовного
життя - досвід. Здобувши досвід у постійній, нехай і короткотривалій, молитві,
ми навчимося самоорганізації, без якої неможливо духовне зростання.
Звичайно, будь-який піст немислимий без нашої участі в
таїнствах Церкви. Властиво без цього взагалі немислиме наше життя в Церкві, але
період постів особливо необхідний нам для того, щоб навести в нашому таїнственному
житті порядок. Таїнство Євхаристії повинне сприйматися нами не як нагорода за важку
духовну працю (піст, молитва), а як життя в Христі, подане нам у таїнстві Його
Тіла й Крові. Якщо у звичайний час ми бентежимося необхідністю поститися, то в
період посту цим бентежитися зовсім не потрібно, тому що до поста закликаються всі,
а значить потрібно цей час максимально використати для того, щоб постаратися
змінити наше ставлення до причастя. Спільне причастя християн за літургією, є
виконання волі Божої щодо нас, а час посту - це не час свавілля, це час, коли
ми повинні постаратися навчитися жити за волею Божою, щоб потім жити так не
тільки в дні постів, але й завжди.
І головне, як ми вже говорили, не забувати ставити собі
цілком конкретні і ясні цілі й намагатися їх досягати. Тому що Петрівка вважається
постом нестрогим, то й завдання я б запропонував на його час не зовсім суворе. Давайте
спробуємо щовечора, проводити хоча б трохи часу у недовгому, але в розважанні
про те, як ми його прожили. Що ми зробили поганого, а що доброго? Нехай це забере
в нас зовсім небагато часу - п'ять, десять хвилин, але якщо подібний аналіз
прожитого дня ввійде у нас в звичку, то це означає, що ми зробили ще один крок вперед
у справі нашого спасіння. Адже якщо ми навчимося аналізувати, то виходить,
незабаром ми навчимося робити із цього висновки, а все це дає надію на те, що
ми, нарешті, почнемо міняти своє життя.
|