Для багатьох піст став давно звичною справою. Настільки, що навіть забуваємо, а заради чого все відбувається? На запитання, як повернутися до споконвічного розуміння змісту посту ми будемо роздумувати сьогодні.

З віком краще усвідомлюєш, наскільки слабшала й обмежена окрема людина, якою би вона не була розумною або талановитою. За час свого життя ніхто з нас не в змозі зрозуміти все, що нам зустрічається, і на все виробити правильну стратегію поведінки.

Для доповнення нашої недостатності нам дано в користування чудовий засіб, яким ми – сучасні й самостійні люди 21-ого сторіччя, – на жаль, мало користуємося, намагаючись усюди обійтися власними зусиллями. Мається на увазі колективний, або, кажучи в церковній термінології, «соборний» досвід людства.

Є вироблений століттями й людьми досвід, як жити повноцінно й щасливо. Є вже вирішені питання й відрегульовані речі, які нам особисто немає необхідності продумувати й перевіряти ще раз методом проб і помилок, щораз створюючи велосипед. Дуже багато чого за нас продумали й перевірили попередні покоління. Доцільно скористатися їхнім досвідом, щоб легше справлятися з тими завданнями, які наш час ставить перед нами.

Напевно, раніше людям було в чомусь легше жити, оскільки вони більше довіряли досвіду спільноти, який усмоктує в себе все корисне для життя й указує остерігатися від шкідливого, усього того, що вбиває й руйнує. По великому рахунку цей досвід підказує, що – дорога Життя, а що – смерті.

Нам дістався час, у якому окрема індивідуальність постійно протиставляє себе спільному, й доступна кожному бажаючому, що лежить на поверхні премудрість колективного досвіду, виявляється для нас найскладнішою теоремою, на яку ми витрачаємо масу особистого часу й сил, гідних більш рентабельного застосування.

Тут можемо сказати, що одне із завдань Церкви, з яким вона прекрасно справляється, — бути накопичувачем і хоронителем цього спільного досвіду, щоб поділитися з кожним, хто про нього запитає. Будь-які «побутові» і буденні рекомендації Церкви завжди засновані на тривалій перевірці практикою й мають на меті зробити життя кожної особистості повноцінним, а людський рід — життєздатним.

Серед інших законів «правильного», «нормального» життя з найперших днів існування Церкви постійно присутні правила посту. Вони широко варіюються залежно від часу, народності й місця, але завжди згадуються як загальноприйнята частина життя.

Ніхто не буде сперечатися, що наш стан і самопочуття серед іншого залежать від нашого харчування. Будь-який журнал про здоров'я пише, що наше харчування повинне періодично регулюватися. У всіх численних старих і нових дієтах повідомляється про те, що повинні бути сезонні періоди більш легкого харчування з виключенням тваринних жирів і важкої їжі.

Чому б мені не скористатися досвідом поколінь моїх предків, які сторіччями вчилися саме в цьому кліматі й на цій землі вживати їжу правильно? Цей досвід виражений, зокрема, у церковних приписах про піст.

Це однозначно корисно й для душі й для тіла, які дуже взаємозалежні, адже людина є цілісна єдність. Кожному, кому доводилося хоча б тиждень попостити, знає те почуття легкості, бадьорості й рухливості, яке супроводжує цей час. У правилах посту, які сформувалися на практиці, для мирян не йде мова про доведення себе до голодних непритомностей і зниженні працездатності.Навпаки під час посту робота йде краще й простіше.

Усе вищесказане — лише деякі міркування із приводу практичної користі посту.

Якщо ж говорити про те, що стосується віри, важливо, щоб Різдво було особливою й тривалою подією. Я не встигну прожити й перейнятися значенням свята Різдва Христового за останні день-два – 6-7 січня. Починаючи піст за 40 днів, я вже вступаю в область цієї Події.

Піст виражається не тільки в певному харчуванні. На ці дні випадає більша, ніж звичайно, кількість богослужінь, які з перших днів посту присвячені Святу, що наближається, і щоденна буденна діяльність більшою мірою просочується духом молитви й віри.

У період посту краще розумієш, що тобі дане життя не тільки для того, щоб встигнути переробити всі життєві турботи, що кожна його мить відповідальна, «урочиста й чудна». Усі дні посту, Свята й наступних святкових днів, сукупно освітлені особливим світлом і внутрішньою піднесеністю душі.