28 листопада починаємо Різдвяний піст - Пилипівку. в цей час будемо намагатися підготувати своє серце до приходу Христа Спаителя. Пропонуємо Вам невелику статтю, яка, маємо надію, допоможе пройти нам цей шлях з найбільшою користю для душі і тіла.

ДВОЯКИЙ ХАРАКТЕР ПОСТУ

"утримання від їжі" й "відхід від злих справ"

Коли ми говоримо про піст або навіть коли самі постимося, ми, як правило, думаємо винятково про утримання від певних продуктів і про помірність у відношенні інших, пісних. Однак таке сприйняття посту одностороннє й утратне, тому що справжній піст має двоякий характер. Існує тілесний піст і поряд з ним духовний піст.

Тілесний піст полягає в утриманні від тих чи інших страв і напоїв. Духовний піст, що є передумовою для посту тілесного, стосується в першу чергу душі, але в широкому змісті й усього людського єства. За християнським навчанням він полягає не тільки у віддаленні від гріха, але й у дотриманні волі Божої, у чиненні добрих справ і збільшенні християнських чеснот.

Коли ми говоримо про тілесний піст, ми маємо на увазі часткове або навіть повне утримання від певних продуктів. Але спочатку піст полягав у повнім утриманні від будь-якої їжі й навіть від води. Однак із часом піст став означати також утримання від певної їжі по певних днях або протягом тих або інших періодів.

Головна складова християнського посту, якщо говорити про "утримання від страв", полягає в утриманні від м'яса. Потім випливають деякі інші продукти, що також дістають від худоби.

Цією помірністю ми намагаємося упокорити свою плоть, приборкати інстинкти й утихомирити страсті. Це те, що Апостол Павло називає "умертвінням" й "розп'яттям" плотського мудрування, страстей і похотей (див. Кол. 3: 5).

"Утримання від страв" не означає погордження цими стравами, оскільки, за словами Апостола, усяке творіння Боже добре, і ніщо не негоже, якщо приймається з подякою (1 Тим. 4: 4); це аскетичне зусилля, спрямоване на звільнення від сластолюбства й зніженості, які Отці вважають "початком усякого гріха". За прекрасним святоотцівським виразом, християнський піст - не "убивство тіла", а "убивство страстей".

Ще одна властивість посту, що підкреслюють багато хто з духоносних вчителів Церкви - помірність у їжі, що стосується не тільки посту, але й взагалі ставленню християнина до їжі. Ми повинні всіляко уникати перенасичення й об'їдання. Ми їмо стільки, скільки потрібно для життя, а не для того, щоб служити інстинктам і похотям. За словами святого Кирила Єрусалимського, "станемо вживати їжу помірковано, не будучи обтяжені чревобісієм, але приборкуючи свій живіт, щоб мати владу й над іншими страстями. Нехай буде кероване тіло душею, а душа нехай не буде зваблена плотськими задоволеннями".

Однак крім тілесного посту справжній піст містить у собі й духовний піст. Це, як ми вже сказали, піст душі, що полягає у віддаленні від зла, і він за перевагою є справжнім постом, приємним Господу. Василій Великий вчить: "Втім, користь посту не обмежуй одним утриманням від страв: тому що справжній піст є віддалення від злих справ".

"Віддалення від злих справ" означає утримання від зла, тобто від гріха у всіх його проявах: від гріховних справ, злих слів, страстних похотей, нечистих помислів. І цей образ посту, полягає у тім, щоб, за словами Івана Золотоустого, "віддалятися від усякого зла", набагато вище посту тілесного, що полягає лише в утриманні від їжі. Той же отець в іншому своєму слові посилено підкреслює, що цінність посту полягає не в його "тілесній" складовій, але в утриманні від гріха: "Тому що честь посту полягає не в утриманні від їжі, а у віддаленні від гріхів, так що саме той і безчестить піст, хто обмежує його одним утриманням від страв".
Це значення, що наші Отці надають духовному посту, не означає того, що вони принижують піст тілесний; по-перше, цим Отці вибудовують правильну супідрядність двох сторін істинного посту, а, по-друге, намагаються відгородити віруючих від небезпеки перетворити піст, обмежений лише утриманням від їжі, у марне дотримання зовнішніх форм і правил.

Стихира говорить нам про небезпеку деградації тілесного посту, не супроводжуваного постом духовним: "Постячись від їжі, душе моя, але не очистившись від страстей, дарма ти радуєшся що не їш: тому що якщо воно не стане для тебе приводом до виправлення, ти, як брехлива, будеш зненавиджена Богом й уподібнишся злим демонам, які взагалі ніколи не їдять. Грішачи, не зроби свій піст марним; але залишайся непохитна недоречними потягами...".

Духовний піст, як ми вже помітили вище, полягає не тільки у відмові від чогось, в "віддаленні від зла", але й у старанні віруючих відкликнутися на волю Господню й дотримати Його життєдайні заповіді. Християнин відмовляється від насолоди матеріальною їжею й насолоджується духовними чеснотами. Він утримується від різної їжі, але харчується словом Божим і Його спасительними заповідями.

Апостольські постанови зв'язують дотримання посту з милостинею: "Після ж тижня посту ми пропонуємо вам поститися також щосереди й п'ятниці, а надлишками, що утворяться від посту, підтримувати злиденних". Таким чином, - постячись і роблячи справи чоловіколюбства, - постились і перші християни: "А якщо серед них [християн] є хто нужденний або бідний, а в них немає можливості розмістити його, вони постяться два або три дні, щоб подати нужденну необхідну їжу".

Християни, що подвизаються "харчуються Божественною благодаттю" і за допомогою посту, "матері чеснот", зміцнюються до діл богоугодного життя й зрощують спіле колосся чеснот.