 Різдво Пресвятої Богородиці – не просто день народження
Матері Ісуса Христа. Це одна з подій у тому ланцюжку, який вивів людство на
шлях спасіння. Як і було задумано Богом.
Євангелія від Матея й Луки починають свою розповідь з Різдва
Христового, точніше – з подій, які безпосередньо передували Різдву. Але Церква
дбайливо донесла до нас передання, які оповідають і про чудесні обставини появи
на світ Діви Марії – Тієї, Кому Господь довірив стати Матір'ю Свого
Єдинородного Сина.
У старовинному місті Назареті, що розташувався в Галилеї, на
півночі Святої Землі, жило праведне подружжя – Йоаким і Анна. Вони походили із
прадавнього царського роду, що сягає до святого царя Давида. Втім, святе
подружжя жило не по-царському скромно, їхнім багатством була віра в Бога. Уже
одне це робило їх щасливими, але все-таки була одна обставина, яка затьмарювала
щастя подружжя – у них не було дітей. Це завжди дуже сумно, коли в родині, у
якій панує любов, немає дітей. А для іудеїв народження дитини взагалі вважалося
особливим релігійним обов'язком: кожна родина сподівалася, що обіцяний Рятівник
відбудеться з їхнього роду.
Бездітність святих Йоакима
й Ганни навіть стала причиною глузувань і ганьблень із боку інших людей. Одного
разу Йоаким прийшов на свято у Єрусалимський Храм, щоб принести жертву Богові.
Але священик відкинув приношення й докорив Йоакиму, сказавши: «Не слід тобі
брати участь у жертвоприношенні Богові, тому що не благословив тебе Бог і не
дав тобі потомства в Ізраїлі».
Почувши ці образливі й несправедливі слова, Йоаким пішов у
пустелю. Там він 40 днів і 40 ночей постився й слізно молився, щоб Господь дарував
йому дитя, хоча б у старості. Довідавшись про те, що трапилося,, праведна Анна
теж стала ревно молити Бога про те, щоб стати матір'ю.
За старовинним переданняям, Йоаким у пустелі, а Анна у
світлиці, одержали радісну звістку від Ангела, що почута їхня молитва. Рано вранці
вони поспішили із вдячністю в Храм і зустрілися біля Золотих воріт. На цей сюжет
написана ікона «Зустріч Йоакима й Анни».
Незабаром слова Ангела збулися – в Йоакима й Анни народилася
Донька, Яку назвали Маріам, або Марія. Ім'я «Марія» означає «Пані». Це не
випадково, адже Діві Марії належало стати Царицею Неба й землі. А свято в Її честь
«шанується днем спасіння всього світу».
Історія свята
Дане свято є для нас початок свят. Воно служить дверима до
благодаті й істини. Нині Творцеві всього влаштувався одушевлений храм, і
творіння (в особі Діви Марії) приготовляється в нове житло Творцю.
Свято Різдва Божої Матері належить до дуже старовинних
Богородичних свят, хоча не можна точно визначити час, коли воно з'явилося.
Перша згадка про свято Різдва Пресвятої Богородиці
зустрічається в V столітті, на сході в словах Прокла, патріарха Константинопольського
(439-446 рр.), а на заході - у требнику папи Геласія ( 492-426 рр.). Свято
виникло, очевидно, спочатку в грецькій церкві й дуже скоро з'явився в Римі й
поширювався на дочірні церкви. Про нього також згадують святий Іоанн Златоуст,
святий Єпіфан, святий Августин.
Палестинське передання говорить, що свята Олена, побудувала
в Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Із самого виникнення свята Різдва Пресвятої Богородиці
повинні були з'являтися на честь його й церковні пісні. На честь свята складено
багато пісень святими піснетворцями (в V ст. – Анатолієм, архієпископом
Константинопольським, в VI ст. — Стефаном Святоградським, в VII ст. — святим
Андрієм Критським, в VIII ст. — святим Іваном Дамаскиним і Германом, патріархом
Константинопольським, в IX ст. – преподобним Йосипом Студитом). Їхні піснеспіви
й тепер співаються на богослужіннях у це свято. Так із прадавніх часів «кожні
уста вихваляють, ублажають та славлять Пречисте Різдво Діви Марії, Богоневісти».
|
